Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Головний герой твору — Дмитрик, син наймички. Він із матір’ю наймають комірчину в низенькій хатині, «що по самі вікна влізла в землю».
Про страшну бідність сім’ї свідчить одяг хлопчика. «На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини... Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком».
У нього бліде личко — від недокрів’я. Та характер у хлопчика веселий і лише десь у самій глибині очей причаївся вираз смутку. В його свідомості відбувається нелегка для дитини боротьба добра і зла. Дмитрик любить і жаліє маму, але швидко і легковажно забуває про неї, опинившись на вулиці. Дитяча енергія, жвавість характеру шукають виходу і знаходять його у різних пустощах. Та це ще не «гріхи». Справжні «гріхи» починаються далі (Він навчився канючити гроші в панів, брехати). Найтяжчим «гріхом» стало те, що на гроші, які мати дала йому на хліб, він разом із хлопцями купив ножі, і те що вони обікрали сліпого старця. Після цього він вперше зрозумів, що вчинив погано.
Біжучи додому, він дізнається, що його мати померла, і попадає під копита коней. Хлопчик, лежачи в лікарні, картає і засуджує свою поведінку. І що б там не було, Дмитрик твердо вирішує, що більше не старцюватиме, а зароблятиме на хліб чесною працею.
Змальовуючи життя і вчинки Дмитрика, М.М.Коцюбинський зумів глибоко заглянути в світ дитячої душі, що, як потоптана рослинка, все ж таки не хоче гинути й тягнеться до сонця.
отрывок из произведения:
...Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що слаба не слаба — увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам'яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти вдома, він не помітив як. самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю. Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою. Далі, вчепившись ззаду до панських саней, проїхав до мосту, а звідти, пошкрябуючи здоровими чобітьми та інколи ковзаючись, побіг через лід на місто.
На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини, довгі рукава теліпались нижче рук, заважали йому, Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком. Але, незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима, весело підстрибував по людних вулицях.
Враз він зупинивсь, скривив жалібно обличчя і простяг руку до якогось пана, що проходив улицею.
— Дайте копійку!.. мати слабі... хліба немає...
Пан глянув на блідий видочок хлопчиків, на його одежу пошматовану й сягнув у кишеню.
Дмитрик побіг далі, затискаючи в руці мідяну монету. Се Гаврилко його так навчив. О, той Гаврилко розумний і сильний, страх який сильний!.. Але де ж він, той Гаврилко?
— Дмитрику, а сюди!..
Дмитрик впізнав знайомий голос і став.
— Ну, що? — привітався Гаврилко, підходячи до Дмитрика...
«хуже ваша оценка лучше»
...Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що слаба не слаба — увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам'яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти вдома, він не помітив як. самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю. Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою. Далі, вчепившись ззаду до панських саней, проїхав до мосту, а звідти, пошкрябуючи здоровими чобітьми та інколи ковзаючись, побіг через лід на місто.
12 кб
7 кб